До Дня Гідності і Свободи
Коли ріка в нестримному розгоні
Весною рине в моря широчінь,
Ніщо не стане їй на
перепоні,
Не перепинить
пристрасних стремлінь.
Як довго тиснути на
зігнуту пружину,
Вона розпрямиться - і
лиха начувайсь.
І ледве чи хто
стримає лавину,
Якщо вже
покотилась-полилась.
Мільйони сніжних
клаптиків - лавина.
Мільйони нас -
нескорений народ,
Де кожен - з гордим
іменем ЛЮДИНА
І кожен не манкурт, а
патріот.
Нас панство сите тихо
зневажало,
Тримало в незнанні,
як у багні.
І гідність людська
врешті решт повстала,
Прорвала греблю тиску
і брехні.
За власне право жити
і радіти,
Самим свій шлях і
долю вибирать.
За те, щоб матір
шанували діти
І щоб ніхто не смів
її зайнять!
У лоні України -
центр Європи.
Не зрадимо ж омріяній
меті!
Ми вільні люди, не
тупі холопи,
Свобода нам - що
сонце у житті.
Людська ріка в
революційнім вирі
Змела стіну обману і
підлот.
...Хай сплине час, і
в злагоді і в мирі
Ще буде гідно жити
цей народ!
